Сторінка психолога

Як адаптуватись до режиму «карантин»

         Крім COVID-19, для багатьох батьків, постала нова «загроза» - Це спілкування із власним чадом, організація їхнього дозвілля в 4 стінах та вміння грамотно розкласти свої емоції на поличкиОтже, чого не варто робити батькам:

• різко починати виховувати, або «перевиховувати» своїх дітей. Адже це лише забере багато сил, здоров'я і часу та зіпсує відносини сім’ї в умовах ізоляції;
• примушувати дітей «використовувати час з користю, не байдикувати», тобто робити те, що здається за потрібне вам. Варто пам’ятати, що завдяки бездіяльності великі ідеї, поховані в несвідомому, отримують шанс проникнути у свідомість;
• в жодному разі не варто зводити нанівець малечі. «Заспокійливі» висловлювання, на кшталт «Знайшов, про що переживати», «Тебе це взагалі не стосується, йди, пограйся», замінити на «Я розумію, що ти боїшся», «Я бачу, що тобі сумно, я тебе розумію».
• не варто обговорювати в присутності дітей невтішні сценарії, деталізуючи подробиці.
• не слід переглядати безкінечно фільми про віруси, хвороби, апокаліпсис, які лише підійматимуть рівень тривоги й страху. Краще подивіться комедію чи мультики з дітьми. А «під фільм» приготувати домашні сухарики або какао з печивом.

«Золоті правила» для батьків:

• слід пам’ятати, що ізоляція - це стрес як для дорослих, так і для малечі;
• пояснити, що боятись - це нормально. Страх - емоція, яка дозволяє уберегти людину від життєнебезпечних вчинків. Емоція страху - у парі з інтересом: Надавши дитині інформацію про коронавірус, відповідно до її віку, ви зменшите її страх!
• розділити права та обов'язки кожного члена сім'ї на час карантину, незалежно від віку;
• по можливості організувати звичне для дитини й для себе спілкування, розваги та гуртки в онлайн режимі;
• сімейна ранкова зарядка допоможе зняти стрес і зменшити паніку;
• дотримуватись інформаційної дієти — достатньо раз в день подивитися новини для того, щоб бути в курсі дійсно важливих подій

Карантин. Як зробити своє дозвілля цікавим та різноманітним

 Пропонуємо декілька варіантів розваг, якими можна зацікавити дітей, сидячи в приміщенні.

1. Незвичні способи малювання

Малюнки мильними бульбашками

Правила. У мильний розчин (вода, мило, шампунь) додай акварельної фарби або харчового барвника. Колір обирай на власний розсуд.

Візьми соломинку і дунь через неї в мильну воду, створюючи якнайбільше бульбашок.

А тепер – увага! Візьми акварельний папір та легенько приклади його зверху до бульбашок. Дай просохнути. Щоб зробити папір ще яскравішим, прикладай його до бульбашок на воді різних кольорів.

Дмухавки

Правила. Зробити ляпку. Дмухати на ляпку фарби через соломинку в різних напрямках в залежності від задуму. Домалювати необхідне пальчиком, пензлем, жмаканим папером.

2. Ігри з книгами Фантазер

Правила. Візьміть якусь дитячу книжку з картинками. Уважно розгляньте картинки разом із малюком і придумайте історію, не пов’язану з тією, про яку написана книга. Кілька разів виконайте це разом, а потім дитина і сама долучиться до вигадування.

Детектив

Правила. Інший варіант цієї гри, коли мама чи тато, не показуючи дитині картинку, розповідає, що на ній зображено і зариває книгу. А дитина повинна знайти цей малюнок, орієнтуючись за маминим описом. Потім помінятися ролями: описує дитина, шукаєш ти.

3. Розвиваючі ігри Вгадай

Зав’яжи малюкові очі шарфиком і давай у руки по черзі різні предмети: м’яку іграшку, м’яч, тарілку, зернятка, книгу тощо. Завдання дитини – вгадати на дотик, що у нього в руках. Ускладнити гру можна, якщо вгадувати речі по запаху або, наприклад, за смаком.

Тіні

Загадково і заманливо показувати театр тіней на стінці при запаленій свічці. Тут включається фантазія і творчість. Але не варто обмежуватися лише літаючими пташками або гавкаючими собаками із рук. Виріж разом із дитиною з паперу силуети героїв відомих казок, і розіграйте їх за ролями.

Посадити і виростити рослину. Привчити дитину нести відповідальність і не забувати про догляд. Квітка – не пес чи кіт, тож сильно не заважатиме.     *********************************************

Стилі виховання у сім’ї та їх 

вплив на психічний розвиток дитини

  Сім’я є і залишається природним середовищем для фізичного, психічного, соціального і духовного розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Дорослі відіграють провідну роль у розвитку особистості дитини, навчають дитину правил поведінки, які організовують її у повсякденних справах.

      У кожній сім’ї між дитиною і батьками складаються особливі стосунки. Від характеру сімейного спілкування залежить формування деяких властивостей дитини та її поведінки. Батьки використовують методи і засоби виховання, які допомагають привнести у свідомість дитини певну систему норм і правил, долучають її до моральних цінностей. Стиль сімейного виховання у психології прийнято визначати як своєрідне поєднання батьками соці­аль­них вимог (очікувань) і контролюючих санкцій у своїх ставленнях до дитини.

 На вибір стилю родинного виховання впливають:

♦типи темпераментів батьків, їх сумісність;

♦традиції сімей, в яких виховувались самі батьки;

♦науково– педагогічна література, яку читають батьки;

♦рівень освіти батьків.

Стилі виховання в сім’ї традиційно поділяютьна авторитарний, ліберальний, демократичнийта гіперопіку. Кожен із цих стилів по-своєму впливає на психічний розвиток дитини.

      1. Авторитарний стиль виховання. Батьки, що дотримуються цього стилю, жорстко контролюють, вторгаються в особистий простір дитини, пригнічують силою, вирішують за дитину, що їй краще, не цікавляться особистою думкою дитини, не визнають її права.Всі рішення приймають батьки, які вважають, що дитина майже в усьому повинна підкорятися їхній волі, авторитету. Батьки вимагають від дитини порядку, дисципліни, чіткого виконання всіх обов'язків. В особистості змалку виховують почуття відповідальності, вміння долати труднощі. Надто високі вимоги, які ставлять до дитини, потребують максимальної мобілізації всіх розумових і фізичних здібностей. Від дитини вимагають досягнення успіху в різних сферах. Це стає самоціллю, але при цьому страждає духовна сфера. Авторитарний стиль виховання може призвести до відхилення у поведінці (особливо тоді, коли батьки прагнуть бачити свою дитину лідером). Дитина має отримувати найвищі бали з усіх предметів у школі, вигравати спортивні змагання. Така психологічна установка сприяє появі страху невдачі, поразки. Дитина втрачає стимули до корисної діяльності, в неї виникає недовіра до людей, вона прагне уникати контактів з ними. Дитина прагне замінити спілкування з батьками, вчителями на спілкування з однолітками. Дитина підкоряється владним людям, а щодо слабших за себе виявляє жорстокість, агресію, ігнорує людську гідність.

    Для того, щоб зберегти стосунки зі своїми дітьми і водночас підтримувати їх упевненість у собі й самостійність, необхідно обмежити зону свого контролю, поступово передаючи дитині (особливо підліткам) відповідальність за їхні дії та вчинки. Враховуйте позицію та бажання дитини, її переживання. Намагайтеся давати інструкції у формі пропозиції, а не розпорядження (наказу). Будь-які осудження повинні бути адресовані не до особистості дитини, а до конкретних її дій (не дитина погана, а сам вчинок, який вона вчинила).

    2. Ліберальний стиль виявляється у недостатній увазі до дитини з боку батьків. Дитина в сім'ї належить сама собі. Їй надають необмежену свободу, не встановлюють будь-яких обмежень. Такі діти схильні до неслухняності та агресивності, поводяться неадекватно та імпульсивно. Нездатність сім'ї контролювати поведінку дитини може призвести до входження її до асоціальних груп, оскільки у неї не сформувалися психологічні механізми, необхідні для самостійної, відповідальної поведінки у суспільстві. Підліткам притаманне раннє вживання алкоголю чи інших психотропних речовин, які згубно діють на психічний стан. Згодом такі діти конфліктують з тими, хто їм не підкоряється. Вони не здатні враховувати інтереси інших людей, встановлювати стійкі емоційні зв'язки, не готові до обмежень і відповідальності, відчувають байдужість до близьких. З іншого боку, сприймаючи брак правильного виховання з боку батьків як виявлення байдужості й емоційного неприйняття, дитина відчуває страх і невпевненість, внутрішню порожнечу, яка викликає порушення в емоційній сфері.

      Для гармонічного розвитку дитини спробуйте змінити тактику спілкування: відновіть взаємну довіру й повагу; чітко позначте функціональні обов'язки дитини в родині, свої вимоги й очікування; проявляйте теплоту та ніжність до дитини, підкреслюйте її важливість для вас і винятковість; розмовляйте з нею і цікавтеся її думкою.

    3. Демократичний стиль виховання.

    Особливістю цього стилю взаємин є тверде, послідовне і водночас  гнучке виховання. Дитина виховується як самостійна особистість.Також батьки орієнтовані на її активну рольуродині. На відміну від ліберальногостилю виховання цей процес не пущений на самотік, а проходить під дбайливим і чуйним контролем батьків. Вони адекватнооцінюютьможливості, успіхиі невдачі дитини; їм властиві глибоке розуміння дитини, цілей і мотивів її поведінки.

   При демократичному стилі виховання відбувається найбільш гармонічний і різносторонній розвиток особистості дитини.Він сприяє  розвитку самостійності, активності, ініціативи і соціальної відповідальності.

      4. Гіперопіка (надмірна опіка).

       Цей стиль характеризується надмірним піклуванням,попередженням активності, бажанням зробити все за дитину. З раннього дитинства діти дуже прив’язані до батьків. По мірі зростання самостійності, і, особливо, в перехідному віці, ця залежність починає дитину обтяжувати. Погано, якщо дітям не вистачає батьківської любові, але надмірна опіка також шкодить дитині, а батьки інколи  плутають любов і опіку. Вона затрудняє формування удітей внутрішньої автономії та породжує залежність як рису характеру. Люблячі матері часом не здатні уявити дитину окремо від себе.Батьки звикли до своєї дитини і не схильні помічати вікових психологічних змін, що відбуваються з нею. Вона виросла, змінилася, а батьки все ще бачать її такою, якою вона була декілька років тому, причому власна думка їм здається беззаперечною. В цей час підліткинабувають критичного ставлення до батьків, вони починають  чинити опір, аце часто ображає батьків.

     Завдання дорослого – попередити, застерегти, пояснити, вказати на можливі наслідки, але дати можливість дитині діяти самостійно, здійснювати свій власний вибір. Тоді, навіть зробивши помилку, дитина навчиться думати, відповідати за свої вчинки, за себе, бути самостійною. Звичайно, все залежить від ситуації і віку дитини. Але обов’язково слід пам’ятати, що рано чи пізно дитині треба буде ставати дорослою й самостійною і те, як це буде відбуватися, найбільше залежить від батьків.

     Пам'ятайте, що благополучна сім'я — це сім'я з високим рівнем внутрішньосімейної моральності, духовності, кооперації, взаємної підтримки та взаємодопомоги, з раціональними способами вирішення сімейних проблем. Дорослим необхідно керуватися принципами любові та поважати особистість дитини.

************************************************
ТРИРІЧНА ДИТИНА. ЧИМ ЗАЙНЯТИ ЇЇ?

Діти — це дивовижний народ. Будь-яка дитина — це цілий усесвіт! Батькам доведеться досліджувати цей усесвіт упродовж дорослішання малюка. Мати та батько натраплятимуть на різноманітні труднощі у процесі виховання та розвитку своїх дітей. Тому батькам варто запасатися терпінням й любов’ю, особливо в той період, коли дитина досягне 3-річного віку. Але не переймайтеся, час мине дуже швидко!Нещодавно немовля лежало в ліжечку, а сьогодні ви намагаєтеся наздогнати на вулиці свого невгамовного 3-річного малюка. Діти у цьому віці потребують постійної уваги, любові та опіки. Усі малята індивідуальні та приходять у цей світ з особливим і неповторним характером. Деякі хлопчики та дівчатка досить спокійні й самостійні в 3 роки, уміють себе зайняти, не привертаючи уваги дорослих, але здебільшого діти цього віку непосидливі. Маючи вдома величезну кількість сучасних іграшок, дитина  сама не може знайти собі заняття до душі, тоді починає погано поводитися та бешкетувати. Чим зайняти дитину 3-річного віку?

1. Ліплення з пластиліну та конструктор. У три роки необхідно продовжувати розвиток дрібної та великої моторики. Гарно розвиває моторику рук і тактильні відчуття використання пластиліну та з’єднання великих деталей конструктора. Можна, наприклад  запропонувати малюкові спорудити з конструктора будиночок і зліпити мешканців-звірят.

2. Малювання. Це відмінний спосіб захопити вашого малюка. Запропонуйте йому різнокольорові олівці, покажіть, як можна обвести кришку чи спеціальні фігурні трафарети. Навчіть дитину користуватися фарбами та пензликом.

3. Аудіоказки. Можна ввімкнути аудіо улюблених казок дитини, або записати їх своїм голосом. Дітям дуже цікаво слухати забавні історії, коли їх розповідає знайомий приємний голос мами.

4. Нанизування макаронів або якихось пластмасових кілець на мотузочку. Ця справа зацікавить навіть гіперактивних дітей. Запропонуйте створити намисто для мами, побачите, як хлопчики та дівчатка старанно складатимуть свій шедевр.

5. Шнурування. Одне з цікавих занять для розвитку дрібної моторики є шнурування, а також закривання і відкривання блискавок у старих речах. Ці вправи стануть у пригоді, таким чином дитина сама швдше навчиться шнурувати взуття та застібати блискавку на куртці.

6. Пірамідки та пазли. Дітям дуже подобається збирати пірамідки та пазли. Можна вигадати гру, як потрапити на паличку від пірамідки на відстані, хто більше назбирає кілець, той і переміг. А пазли можна створити самостійно з намальованої картини, що приклеїти до картону, а потім малюнок порізати на шматки.

7. Старі журнали та газети. Запасіться старими газетами та журналами. З них можна вирізати щось цікаве та приклеїти до аркуша, так створити свою аплікацію. Навіть якщо дитина щось не дуже акуратно повирізає, аплікація вийде цікава, такий собі «артхаус стиль».

Якщо захотіти, можна зайняти трирічну дитину навіть за допомогою своїх рук. Діти дуже полюбляють фокуси, коли щось ховають, а потім дістають, наприклад, у них за вухом. Спритність рук — а скільки щастя та веселих посмішок! Потрібно гратися зі своїми дітьми — це принесе задоволення не лише дітям, але й батькам.

******************************************************

КРИЗА 3-Х РОКІВ;

 зрозуміти, а не здолати.

Вашій дитині 3 роки? Дитина репетує під час кожного зауваження, реагує гнівливо, обурюється, кричить, або навіть б’ється? Вітаємо, у вас здорова дитина, у якої формується характер і особисте «Я». Інколи криза 3-х років триває й до 4-х, або під час виховання з’являються ідентичні «напади» на малюка. Батькам потрібно набратися терпіння, проявити мудрість — і все буде гаразд!

      1. Батьки, зрозумійте, що впертість трирічної дитини, її гнів, погана поведінка — це все дуже швидко мине, не триватиме вічність.

   2. Батьки, зрозумійте, що малюкові також складно. Це можна порівняти з процесом пологів, відчуттям страху малюка під час народження. Запам’ятайте, що подібне повториться з вашою дитиною в підлітковому віці.

    3. Батьки, знайте та запам’ятайте, що діти завжди беруть приклад із мами й тата. Тому стежте за собою, своїми вчинками та особливо мовленням. Аби не почути від дитини свої слова: «Як ви дістали ви мене! Зараз як вдарю по попі!».

    4. Батьки, зрозумійте, що дитяче «ні» — це формування особистості! Потрібно якоюсь мірою радіти цьому, якомога частіше намагатися переводити все на жарт.

      5. Батьки, не забувайте, що ви вже стали дорослими. Поводьтеся як адекватні дорослі! Не потрібно вдавати із себе жертву, або агресивно реагувати на поведінку трирічної дитини.

     6. Батьки, налаштовуйте взаємини з дитиною за принципом тренера, учителя чи спаринг-партнера. Інколи намагайтеся ставитися до малюка, як до не свого, нерідного, начебто це сусідський хлопчик чи дівчинка. Це допомагає поглянути на ситуацію іншим об’єктивним поглядом.

    7. Батьки, зрозумійте, що ваша дитина повинна відчувати вашу любов і бути впевненою в тому, що на ваші спільні стосунки жодним чином не вплине її погана поведінка.

8. Батьки, повірте, робити щось спеціально, аби позлити маму чи тата, а також маніпулювати дитина ще не вміє, але згодом, десь у років 6–7 дитина опанує це вміння.

     9. Батьки, згадайте фразу мультиплікаційного героя Карлсона: «Спокій, лише спокій!», вона як завжди доречна в усіх ситуаціях у вихованні дітей.

     10. Батьки, не забувайте, що найбільший «недолік» малюка в тому, що він дуже швидко виросте. Діти у віці 3–4 роки найцікавіші та наймиліші, пам’ятайте, що крім поганої поведінки є безліч позитивних моментів, сконцентруйтеся на них.

     Незабаром ви сумуватимете за вашим маленьким зайчиком і згадуватимете лише позитивні хвилинки. Не забувайте про це, коли черговий раз захочеться накричати на малюка, або не зможете стримуватися від бажання відлупцювати його!